Опубліковано Оля Дегтярьова на Серпень 12, 2009
У п’ятницю їдемо з Кєшою до його рідного міста. Я страшенно люблю Тернопіль, особливо весною та літом – він невеликий, затишний, неймовірно зелений, там є величезне озеро, парки і дуже душевні люди.
Так вийшло, що багато моїх дуже хороших друзів також з Тернополя – це ще один доказ того, що місто чудове. І, звичайно, ж, моя любов – ресторан-музей “Старий Млин“. Хоча там і зникли минулого року мої найулюбленіші “крумплики” (запечена картопля, фарширована м’ясом, сиром та овочами), та й ціни з дуже демократичних стали менш демократичними, але все одно тамтешнє меню залишається одним з найсмачніших, офіціантки у вишитих строях дуже милі, і атмосфера дуже приємна.
За останні чотири роки їздила до Тернополя, мабуть, стільки ж, скільки і до рідного Львова, але востаннє була аж у травні, тому з нетерпінням вже чекаю п’ятниці. Назад майже не було квитків, тому їду по студентській/айсекерській традиції в останньому плацкартному купе на верхній поличці. Сподіваюся, що у вересні вдасться також на кілька днів з’їздити додому до Львова, перепробувати нові кав’ярні та перезустрічатися із більшістю друзів, які ще досі у Львові.
Надіслано до friends, travels | Помічено: aiesec, друзі, подорожі, тернопіль | Leave a Comment »
Опубліковано Оля Дегтярьова на Липень 30, 2009
Півроку тому ми з Кєшою довідалися, що зимою розпочинається всесвітній тур Depeche Mode, пов’язаний із промо нового альбому “Sounds of the Universe”. Спочатку розчарувалися, побачивши, що до Києва DM не заїде (хоча в турі були всі інші європейські столиці), але, не довго думаючи, зрозуміли, що це навіть на краще.
Прага, жовтень 2007
Наш дуже хороший друг Віктор Кіяшко (далі просто Кіяха;)), який вже понад півтора роки жив і працював у Празі, купив нам квитки на концерт 25 червня.
З візами все вирішилося відносно легко (чому відносно – опишу, якщо буде натхнення і спортивна злість в одному з наступних постів), а десь у березні ми ще й випадково довідалися про мега-акцію у Wizz-Air і в кінці того ж дня у нас на руках були квитки до і з Катовіце (на двох туди і назад – близько 600 грн.), а в кінці наступного, знову ж таки із допомогою Кіяхи – квиток на поїзд з Кракова до Праги.
Важко передати, з яким нетерпінням я очікувала цієї поїздки. По-перше, я ніколи не була в Кракові, хоча дуже хотіла туди потрапити вже давно. По-друге, восени 2007 року я 3 місяці жила і працювала (викладала Business English в Czech University of Life Sciences) у Празі. Бачила неймовірно красиво золоту осінь, бачила холодну і навіть деколи засніжену Чехію. І просто неймовірно шкодувала, що не бачила літньої зеленої Праги.
Прага, жовтень 2007
Я вже мовчу про те, що це стажування (AIESEC стажування) було в принципі найкращою подією 2007 року, з ним пов’язано багато спогадів, друзів і подій, тому я страшенно хотіла повернутися до міста/країни, яке мені їх подарувало. Побувати у своїх улюблених місцях, випити свого улюбленого пива, поблукати по улюбленим вулицям – з друзями і коханим.
Це протягом року було великою мрією, і дуже приємно, коли розумієш, що скоро вона здійсниться, навіть знаєш, коли саме. І можеш свідомо робити кроки їй назустріч ) Далі буде.
Надіслано до friends, thoughts, travels | Помічено: aiesec, depeche mode, друзі, краків, подорожі, прага, чехія | 4 Comments »
