2 tickets 2 dublin

2t2d

Архів категорії: ‘thoughts’

Там під львівським замком…

Опубліковано Оля Дегтярьова на Вересень 25, 2009

З’їздили на минулих вихідних до Львова, і там було так неймовірно, що просто не хотілося звідти повертатися.

Три речі, які найбільше вразили/запам’яталися:

  • Водії маршруток/автобусів у сорочках і краватках!

Це дійсно справляє дуже приємне враження, особливо це оцінила вчора у Києві, побачивши за кермом водія в обшарпаній майці, з наколками на плечах, цигаркою в руці і кількатижневою неголеністю.

Екскурсійний трамвай

Екскурсійний трамвай

  • Літні тераси.

Львівські кав’ярні, нарешті, отямилися (а може просто не мали вже куди садити всіх туристів/відвідувачів), і кожне друге кафе на Площі Ринок і по всіх вуличках навколо відрило літні тераси. Не просто кілька столиків поставили посеред вулиці, а справді гарні (часто заквітчані) тераси. З коциками, плетеними кріслами і вечірніми ліхтарями. Дуже затишно і по-європейськи ;)

  • Сувенірний магазин на Площі Ринок (відкритий замість Антикризової Кав’ярні).

Ми туди зайшли і на годину втратили зв’язок із зовнішнім світом – стільки там є різної краси: ляльки, чашки, сумки, сорочки, магніти, відкритки, фотографії, іграшки, браслети, прикраси, посуд.

У сувенірній крамниці на Площі Ринок.

У сувенірній крамниці на Площі Ринок.

Дуже багато виробів ручної роботи різних майстрів, постійна черга коло каси. Одним словом – чудово! Накупили собі і друзям відкриток гарних і купу інших дрібниць.

А ще було, звичайно, багато кав’ярень та генделиків, друзів, сім’ї, прогулянок та посиденьок. І надзвичайно красива погода – я давно не бачила такого гарного, теплого і бездощового вересня у Львові.

Решта фото зі Львова можна подивитися тут, або на Флікрі.

Надіслано до friends, thoughts, travels | Помічено: , , , , | Leave a Comment »

Адізес online + спогади про його конференцію

Опубліковано Оля Дегтярьова на Вересень 9, 2009

Побачила вчора останній твіт Іцхака Адізеса “The bigger are your assets, the bigger are your vulnerabilities.”, а через кілька годин після того з’явилася новина про те, що його блог тепер транслюватиметься українською на Innovations.com.ua (чудовому і цікавому ресурсі, до речі).

Іцхак Адізес

Іцхак Адізес

Після такої навали новин про Адізеса, я просто не могла не знайти свій минулорічний пост про конференцію «Організація на піку: як цього досягнути та втримати», на яку мені пощастило, завдяки моїй хорошій подрузі та тодішньому парнтерству нашого порталу з організатором – Києво-Могилянською Бізнес-Школою, потрапити минулої весни.

Далі – найкорисніші (на мою думку, звісно;)) уривки невеликого звіту, який я написала після конференції.

Найяскравіші доповідачі (на мою суб’єктивну думку, на основі моїх суб’єктивних зацікавлень):

Юрій Заставний (Голова наглядової ради «Трускавець курорт сервіс», колишній генеральний і фінансовий директор «Syngenta», викладач KMBS) з презентацією/доповіддю/сесією (чомусь мені важко визначитися з форматом ;) «Роль менеджера у «живій компанії» в Україні».

Основні ідеї:

1) Чого саме не вистачає українським менеджерам? (вміння сісти і подумати, не вважаючи процес прийняття рішень тратою часу; вміння не лише досягнути певних результатів, але й запакувати і спрезентувати свої досягнення; вміння делегувати; вміння аргументовано переконувати, а не просто задавлювати владою або усуватися від проблем; вміння знаходити work-live balance).
2) Визначення ролей керівників різних напрямків (фінансів, продажу, маркетингу, HR, R&D, IT).
3) Огляд можливих конфліктів на основі пограничних функцій (фінанси vs продаж, маркетинг vs R&D, HR vs маркетинг, HR vs фінанси vs адміністрація).
4) Визначення ролі генерального директора.

Павло Шеремета (колишній декан KMBS) з вступом до конференції, на основі матеріалів Іцхака Адізеса «Організація на піку».

Основні ідеї:

1) Проблеми бізнесу на різних рівнях розвитку бізнесу (на рівні ідеї, у ранньому і пізньому дитинстві, в юності, на піку і на стадії старіння – які проблеми і на якій стадії нормальні, а які викликають підозру в правильному розвитку).
2) Так звані «рецепти» на різних стадіях розвитку – який бажаний стиль лідерства, структура, стратегія, набір персоналу, система винагород і система планування.
3) Улюблена цитата: «Якщо компанія розуміє, що вона знаходиться на піку – це вже перша ознака старіння».

Поза конкуренцією Іцхак Адізес – він справді виконав і переплюнув будь-які мої очікування від свого виступу. Стільки енергії, знань, досвіду, почуття гумору і вміння все це перемішати і подати максимально доступно і цікаво – з першого погляду важко уявити його на сцені, і тим більший фурор він викликав з часом у залі.

Основні ідеї:

PEAI

PEAI

1) Стилі менеджменту PAEI (Purpose, Administration, Entrepreneurship, Integration), і де вони повинні знаходитися у життєвому циклі організації. (примітка – раджу почитати його книгу “Ідеальний керівник“)
2) Організаційна структура «по Адізесу» – з урахуванням PAEI (Маркетинг – E, Продаж – P, R&D –Е, Фінанси – E, HRD – E/I, і тд), як уникнути конфліктів і створити ідеальну структуру, і як побудувати роботу навколо цієї структури.
3) Формула успіху: success = f(external integration/internal disintegration), де external integration це те, які є можливості і як їх можна продати, а internal disintegration – культура взаємоповаги і довіри.

Улюблені цитати:

  • «Every person and organization is like a part of the body – arm, leg, heart – exists for a certain purpose, but there are ones like cancer – they exist only for themselves and do not serve anybody or anything. If your organization is like cancer – it needs to be cut out”.
  • “Planning what to do next 5 years or even tomorrow – is not planning, it’s dreaming. Planning is thinking what you can do today to achieve something tomorrow”.
  • “It’s like me reading books about diet and thinking to start it tomorrow. Every day I wake up and think “Is today tomorrow?”.
  • “Tell me what food you offer and I will tell you what animals will come to your Zoo”.
  • “SAP is a German revenge for loosing World War 2”.
  • “Putting sales and marketing together makes me think of it as a transvestite – you think it’s a woman and then suddenly “A!! It’s a man!!!”
  • “Some people disagree with you and ARE idiots! Choose for arguments people you respect”.

Надіслано до blog, learning by doing, thoughts | Помічено: , , | 3 Comments »

Ах, Одеса!

Опубліковано Оля Дегтярьова на Вересень 8, 2009

Минулого тижня нам таки вдалося відпочити кілька днів у Одесі – покупатися, згоріти, зловивши останні промені літнього сонця, побувати на дні міста, побити колінки (цим відзначилася я;)), послухати джаз, попити компоту в “Компоті”, ну і звичайно нагулятися, нарешті, цим чудовим містом. Щиро зізнаюся, що всі попередні рази, коли я бувала в Одесі, це було або проїздом на якісь конференції, або по роботі (коли я працювала в HRFORUM, тепер це Smart Conference). Через це якогось одного суттєвого позитивного ставлення до міста в мене не було – швидше разові асоціації.

Цього разу вдалося присвятити достатньо часу на прогулянки самотужки (і з картою) по центру, Приморському бульвару та інших місцях, щоб, нарешті, намалювати собі карту і враження від Одеси. І вони дуже позитивні. Справді гарне, тінисте, дуже харизматичне місто. Ну і море. Ні, не так – МОРЕ! Моря, океани – це моя неприхована любов. Страшенно колись хотіла б жити коло моря. Величезне дякую нашим хорошим друзям – Ігору і Танюші за те, що нас прихистили в себе і терпіли моє хуліганство (встигла відбити містичним шляхом ручку в сервізній чашці та нагло розбити сільничку). І, звичайно, їхній маленькій невтомній дзизі – Данилкові, за те, що не давав розслаблятися ;) А нижче – невелике відео Ігора про Одесу і частинку того, чого ми застали (якщо клікнете, то перейдете на сторінку з відео на exposureroom.com)
Click Here to View The Video Titled: Concert in CityPark

Ну а якщо вам сподобається і захочеться ще краще візуалізувати собі зараз Одесу і море – то тут, і тут ще кілька коротких і дуже позитивних одеських замальовок.

Надіслано до friends, thoughts, travels | Помічено: , , | 7 Comments »

Eurotrip. Частина 2 – Краків.

Опубліковано Оля Дегтярьова на Серпень 18, 2009

Ось тут частина перша – про те, чому ми вирішили їхати в Прагу і як.

У Краків ми приїхали пізно ввечері 21 червня – прилетіли до Katowice International Airport і звідти, наперед зарезервованою візз-ейрівською маршруткою, 1,5 години до Кракова. Прилетіли ми у дощ, і наступні дні в Кракові також, в основному, насолоджувалося його красою під парасолькою, за винятком кількох коротких прояснень у погоді.

Підготувалася я до Кракова добре – у мене був список місць, де обов’язково хотілося побувати, включно з кафе/ресторанами – багато з них абсолютно виправдали і перевершили сподівання (хоча було й декілька винятків ;))  Правда, були там без фотоапарату, тому всі фото в пості – не мої і пролінковані, відповідно, оригінальними джерелами.

Вавель

Краків (с) V. Kiyashko

Ну що тут сказати – Краків я дуже полюбила. Я вперто не могла в ньому відчути себе цілком “закордоном” – для мене він якась чудернацька суміш Праги та Львова – мені там було затишно і добре.  Дуже красива величезна Ринкова Площа, Вавель, багато маленьких гарних вуличок, зелена і красива паркова зона навколо центру, річка, Казиміж… Мені сподобалося всюди, де ми встигли перебродити. Хоча все, що хотіли, ми так і не побачили – перший день я проходила під дощем з мокрими ногами, і на наступний день ледь пересувалася – і то з Кєшиною підтримкою. Але через це ми змогли справді насолодитися – і парком, і кав’ярнями, і просто повільними прогулянками по центру (а більшість вуличок я знаю вже напам’ять;))

Наші “топ-3″ місця, де потрібно пообідати/поснідати/повечеряти/попити пиво:

1. Pizza and Pasta Mamma Mia – там настільки смачна піцца і все решта, що ми там були аж два рази (одного разу на вечері з Уляною, в якої жили на сусідній від ресторану вулиці), а другий раз по дорозі назад до Києва, вже після Праги. А ще там є веселе і непогане світле пиво Dog in the Fog.

2. Італійський ресторанчик Tivoli – дуже смачна паста, багети, по відгукам ще й десерти і салати, але у нас просто не вистачило місця в шлунках на всю цю смакоту. Взагалі склалося враження, що 70% всіх ресторанів – італійські.

Ринкова Площа

Краків (с) V. Kiyashko

3. Pjano jazz bar Stalowe Magnolie – там ми, після вечері з Уляною та кількома її друзями, провели решту вечору – нам пощастило, що в той вечір співала у супроводі фортеп’яно якась ну дуже талановита дівчинка, з надзвичайно гарним голосом і дуже гарно підібраним репертуаром. Ми просто мліли і насолоджувалися музикою і смачними (і достатньо дешевими) коктейлями.

А крім цього ще не можу не згадати про кебаб на куті Гродської та Домініканської вулиць, не пам’ятаю точно назву. Лотки з кебабами там на кожному кроці, тому ми пішли до того, який нам порадила Уля, і не пошкодували. Величезна гаряча булка, дуже багато свіжого (смаженого на вертикальному шампурі) курячого м’яса, і надзвичайно багато огірків/помідорів/капусти/соусів, які перекладаються по черзі слоями.  Дуже смачно, ну і дивитися після неї на їжу ми не могли ще добрих півдня ;)

І про китайську нову забігайлівку, яку не знайшла ще на жодній карті (на коробках було написано “Asia to go”) на одній з сусідніх до Ринкової Площі вуличок. Там є лише дві страви у двох великих казанах – рис з м’ясом та овочами і лапша з м’ясом та овочами, до яких можна брати вже гострі/негострі соуси (або з собою, або там, хоч там лише 2 чи 3 високі столики з барними стільцями). Ми там їли в ніч, коли прилетіли, по дорозі додому, наїлися вже половиною коробки кожен, і також було дуже смачно – і рис, і лапша. Все свіже, оскільки навіть вночі там постійно черга (із голодних нічних туристів, в основному).

Krakow

Краків (с) V. Kiyashko

І про невелике кафе Czekolada на вулиці Брацькій 4 (також бічна вулиця від площі, потрібно зайти в арку). Там затишна літня площадка у дворику з малесенькими столиками і плетеними кріслами, дуже смішний і милий офіціант, кави/гарячий шоколад з різними добавками на вибір, смачний яблучний пляцок і шоколадний торт.

Ви, мабуть, зрозуміли вже – в Кракові нам надзвичайно сподобалося, і ми туди однозначно повернемося. А в наступних постах вже буде про Чехію…

Update: всі використані фото – Віктора Кіяшка, а більше можна переглянути за цим посиланням.

Надіслано до food, friends, thoughts, travels | Помічено: , , , | 4 Comments »

EuroTrip. Частина 1.

Опубліковано Оля Дегтярьова на Липень 30, 2009

Півроку тому ми з Кєшою довідалися, що зимою розпочинається всесвітній тур Depeche Mode, пов’язаний із промо нового альбому “Sounds of the Universe”. Спочатку розчарувалися, побачивши, що до Києва DM не заїде (хоча в турі були всі інші європейські столиці), але, не довго думаючи, зрозуміли, що це навіть на краще.

Прага, жовтень 2007

Прага, жовтень 2007

Наш дуже хороший друг Віктор Кіяшко (далі просто Кіяха;)), який вже понад півтора роки жив і працював у Празі,  купив нам квитки на концерт 25 червня.

З візами все вирішилося відносно легко (чому відносно – опишу, якщо буде натхнення і спортивна злість в одному з наступних постів), а десь у березні ми ще й випадково довідалися про мега-акцію у Wizz-Air і в кінці того ж дня у нас на руках були квитки до і з Катовіце (на двох туди і назад – близько 600 грн.), а в кінці наступного, знову ж таки із допомогою Кіяхи – квиток на поїзд з Кракова до Праги.

Важко передати, з яким нетерпінням я очікувала цієї поїздки. По-перше, я ніколи не була в Кракові, хоча дуже хотіла туди потрапити вже давно. По-друге, восени 2007 року я 3 місяці жила і працювала (викладала Business English в Czech University of Life Sciences) у Празі. Бачила неймовірно красиво золоту осінь, бачила холодну і навіть деколи засніжену Чехію. І просто неймовірно шкодувала, що не бачила літньої зеленої Праги.

Прага, жовтень 2007

Прага, жовтень 2007

Я вже мовчу про те, що це стажування (AIESEC стажування) було в принципі найкращою подією 2007 року, з ним пов’язано багато спогадів, друзів і подій, тому я страшенно хотіла повернутися до міста/країни, яке мені їх подарувало. Побувати у своїх улюблених місцях, випити свого улюбленого пива, поблукати по улюбленим вулицям – з друзями і коханим.

Це протягом року було великою мрією, і дуже приємно, коли розумієш, що скоро вона здійсниться, навіть знаєш, коли саме. І можеш свідомо робити кроки їй назустріч ) Далі буде.

Надіслано до friends, thoughts, travels | Помічено: , , , , , , | 4 Comments »

Симуляція на ІІІ Київському Фестивалі Тренінгу

Опубліковано Оля Дегтярьова на Липень 29, 2009

Вчора ми з TK були на ІІІ Київському міжнародному Фестивалі Тренінгу – одному з проектів компанії SmartConference (їх знають, в основному, по організації подій для HR сфери в Україні – виставка “HR-Бюджет“, Форум “Персонал”, велика кількість профільних конференцій).KFT

Я була лише з обіду, і довший час провела на нашій бізнес-симуляції, яку ми провели у другій половині дня. Але мені вдалося побувати на кількох “візитках” – коротких 10-хвилинних презентаціях діяльності тренінгових компаній/тренерів-фрілансерів/продуктів; одним оком глянути на “змагання тренерів” і трішки побути на деяких презентаціях. І, звичайно, поспілкуватися із організаторами, знайомими тренерами та HRами.

Основні висновки із цього всього:

1) За рік (порівнюючи з фестивалем 2008 року) ринок тренінгових/освітніх послуг в Україні змінився мало.

2) Трішки відсіялися зовсім нікудишні компанії і частина фрілансерів (ну або вони тихенько працюють зі своїми кількома клієнтами і не висовуються). Трішки покращилася якість підготовки до фестивалю (особливо помітно було на “змаганні тренерів”) і на деяких презентаціях. Думаю, що останнє зумовлено ще й тим, що бюджети на навчання у багатьох компаніях суттєво скорочені (якщо не цілком анульовані на якийсь час), і тренінговим компаніям зараз доводиться справді боротися за клієнтів.

3) Сьогодні більше наголосу робиться на короткострокових освітніх програмах, ніж довгостроковому навчанні – всі розуміють, що компаніям потрібен результат “тут і зараз”, а не через півроку/рік/два.

4) Фестивальна атмосфера сприяє нетворкінгу і допомагає побачити тренерів і компанії в дії. Дуже часто за непоганими матеріалами/сайтами/списком клієнтів можна побачити людей, які розчаровують. І навпаки.

5) Все ж таки, незважаючи на все, ринок розвивається – це зумовлюється і більшою вимогливістю клієнтів, і появою сильних тренерів/експертів з навчання, і часто впливом закордонного досвіду/партнерів/прикладів.

І ще – ми вкотре переконалися, що зараз нашою основною метою повинно бути збільшення розуміння (awareness) того, що таке бізнес-симуляції та інші практичні методи навчання. І того, яким чином їх можна максимально ефективно використовувати у освітніх програмах. Навіть ті, хто має хоча б мінімальне уявлення, що ж це таке, після кількох турів на наших презентаціях прозрівають ) Так було і вчора – і це було круто.

А ще – показник успішності таких презентацій – коли в кінці кожен учасник цікавиться цінами і конкретними умовами. Ми були успішними ) Пізніше викладу деякі фотографії.

Надіслано до business simulations, learning by doing, talentkapital, thoughts | Помічено: , , , , | 1 коментар »

Що краще – виправляти свої слабкі сторони, чи підвищувати ефективність сильних?

Опубліковано Оля Дегтярьова на Липень 22, 2009

Тут я просто не можу не процитувати цілком пост Жені, який так і називається: “Досить заповнювати пробіли – використовуйте свої сильні сторони!”.

“Вчора я аналізував свої червневі зустрічі з клієнтами, і мою увагу привернув цікавий факт – більшість зустрічей були про слабкі сторони працівників компанії і про те, як їх можна покращити. Зазвичай, під час зустрічей з потенційними клієнтами, я записую всі запитання та ідеї, які в майбутньому можуть допомогти створити навчальну програму, що цілком відповідатиме потребам компанії.

Я переглянув ці запитання і зрозумів, що найчастіше у моїх записах зустрічаються слова «слабкі сторони». Поговоривши про це відкриття з колегами і кількома знайомими тренерами, ми дійшли висновку, що так і є – більшість зустрічей тренінгових компаній з потенційними клієнтами радше подібні на консультації у лікаря: «Що болить у Вашої компанії?».

У той же час, відповідь на запитання, яке я задаю на кожній із таких зустрічей: «Як ви вимірюєте, відслідковуєте, підсилюєте набуті знання, навики та компетенції?» достатньо розмиті. Зазвичай все проходить за таким сценарієм: компанія визначає пробіли у знаннях/навичках своїх працівників, проводить тренінг, щоб заповнити ці пробіли, а потім продовжує оцінювати нові потреби і визначати нові пробіли, вважаючи, що попередні заповнені якимось чином почнуть приносити результати (?!)

Кілька років тому компанія Gallup провела дослідження про те, як люди використовують свої сильні сторони у роботі. Вони провели понад 900 000 інтерв’ю у понад 20 країнах, і результати були просто вражаючі: лише 20% опитаних сказали, що вони використовують у роботі 100% своїх сильних сторін, і лише 18% в принципі знає, які у них сильні сторони.

Основний висновок цього дослідження – це запитання, яке кожен HR менеджер і тренер повинні собі задати: «Якими були б результати компанії, якби її працівники знали свої сильні сторони і використовували їх на 100%?».

Скільки ви зараз бачите анонсів тренінгів або довгострокових навчальних програм з подібними назвами: «Ви чудово володієте навиками продажу, переговорів і переконань? Давайте підсилимо ваші навички і зробимо їх більш ефективними!»? Я, якщо чесно, не бачив нічого подібного. Більше того, корпоративне навчання повинно робити те ж саме. Розвиток повинен полягати не лише у визначенні і лікуванні слабких сторін, але й у постійному відточуванні своїх переваг і в їхвикористанні.

Я часто використовую приклад футболу під час зустрічей з клієнтами. Виграють ті команди, які максимально використовують сильні сторони гравців, не фокусуючись на слабких. Кращий гравець 2009 року – Лайонел Мессі – маленького зросту, він не може добре бити правою ногою і програє у більшості фізичних контактів один на один на полі. Тим не менше, він таки став кращим гравцем, тому що його тренер знав, як використати його сильні сторони – швидкість, спритність, розуміння гри, і як перетворити ці переваги у хороші для команди результати і прекрасну гру.

Так, слабкі сторони працівників необхідно, все ж таки, визначати і виправляти, але найголовніше – це зуміти перетворити їх у переваги і навчитися ними керувати для досягнення кращих результатів.”

За матеріалами www.talentkapital.com.

Від себе можу тільки додати – давайте як мінімум зрозуміємо, в чому ми найкращі і перевіримо, чи використовуємо ми ці вміння. Якщо ні, то чи є змісти “заповнювати пробіли”, адже якщо ми навіть навчимося чомусь новому, то де гарантія, що воно почне працювати на нас? Тому краще справді навчитися отримувати максимальну ефективність з того, що ми вміємо і знаємо, а потім вже думати, що можна ще у собі вдосконалити.

Надіслано до blog, talentkapital, thoughts | Помічено: , , | Leave a Comment »